У пісні «Віють вітри, віють буйні» передано почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на спеці. Вона страждає в розлуці з «милим-чорнобривим». Гли­боким ліризмом сповнені рядки з художнім паралелізмом, з них починається твір, а фінал емо­ційно підсилюють риторичні звертання й оклики. Пісня має струнку будову,...

Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. — Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти, — Куди ви, бабусю? — онуки біжать до воріт. — Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. — Та як же без...

Збірка віршів американського поета Волта Вітмена стала першим зразком питомої поезії Сполучених Штатів. Вона була опублікована 4 липня 1855 року бруклінським видавництвом «Роум Бразерс». Вітмен видав «Листя трави» власним коштом, накладом у 800 примірників, книга погано продавалася. Посприяв популярності книги серед читацького загалу найбільший тогочасний мислитель...

Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, останнє моє кохання… В такому віці людина завжди кохає востаннє. Бо то уже справа гідности – життя, бач, як сон, промайнуло. Підлітки для...

Так мовчиш, що заслухатись можна, потонути в м’якій тишині. І якби не було тривожно, то чудесно було б мені. Я не знаю, чи ти вродливий і чи ти на світі один. Ти для мене - як справжнє диво, котре виникло без причин. Але в серці - пересторога, і зривається слово: "Іди". Пізно стрілися наші дороги, є на них уже інші сліди. Вірю в серце твоє і волю, вірю в...