Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, останнє моє кохання… В такому віці людина завжди кохає востаннє. Бо то уже справа гідности – життя, бач, як сон, промайнуло. Підлітки для...
00:00:40
580
0
13.09.22