Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко — і тихо пішла за межу. — Куди ж це ви, мамо?! — сполохано кинулись діти, — Куди ви, бабусю? — онуки біжать до воріт. — Та я недалечко... де сонце лягає спочити. Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть. — Та як же без...

Збірка віршів американського поета Волта Вітмена стала першим зразком питомої поезії Сполучених Штатів. Вона була опублікована 4 липня 1855 року бруклінським видавництвом «Роум Бразерс». Вітмен видав «Листя трави» власним коштом, накладом у 800 примірників, книга погано продавалася. Посприяв популярності книги серед читацького загалу найбільший тогочасний мислитель...

Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу – біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу. А ліс, як дрейфуюча шхуна, скрипів, у льоди закутий… І хлопець, зворушливо юний, сказав із дорослим смутком: – Ти пісня моя лебедина, останнє моє кохання… В такому віці людина завжди кохає востаннє. Бо то уже справа гідности – життя, бач, як сон, промайнуло. Підлітки для...

Так мовчиш, що заслухатись можна, потонути в м’якій тишині. І якби не було тривожно, то чудесно було б мені. Я не знаю, чи ти вродливий і чи ти на світі один. Ти для мене - як справжнє диво, котре виникло без причин. Але в серці - пересторога, і зривається слово: "Іди". Пізно стрілися наші дороги, є на них уже інші сліди. Вірю в серце твоє і волю, вірю в...

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір'я, А з правди, чесноти і довір'я. У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання. У...