Дударик Був собі батько та й мати, та був у них син. Тільки що не зробить, - то все, по-їхньому, не до ладу, ото й усього, що грать умів. Як заграє на дуду – лист танцює на дубу, батько й мати «годі» - просять, самі ноги так і носять. А ще він знав таке слово, що я скаже – усі люди на сто літ уперед дивляться. Раз і каже батько: - Як ти такий, що нас старих, до гріха...