Я стану на перехресті доріг і поклонюся на всі чотири сторони. – Кому це ти кланяєшся? – спитає мене хтось невидимий, адже кругом – ні лялечки… – Землі, – тихо відповім я. – Кланяюся тобі, моя Земле. Земля носить нас, людей, на собі, годує і леліє, як своїх дітей, додає сили, радіє, коли ми розумні, і сумує, коли нам забракне розуму, і ми воюємо, затіваємо політичні...

Це спогади простої української жінки, яка не воювала на фронтах ні в партизанських загонах, не страждала в концентраційних таборах, не нагороджена званням „Героя праці” ні титулом „Мати-героїня”. А все ж таки ціле її життя — героїчний подвиг. Своєрідність й оригінальність її спогадів полягає в тому, що сліпа авторка пише про близьких їй людей, — маму, тата, сестер,...