Чого сміялися рибки Посеред озера – чисте, дзеркально-блискуче плесо. Ближче до берегів – зелені кружечки латаття. І квіти білі-білі, немов мармурові, непорушно стоять над водою. А під ними – такі ж самісінькі квіти віддзеркалюються у воді. Тільки перевернуті вниз. За високими зеленими вербами – сонце. Над головою – кумедні, немов пухкі сувої вати, клубки хмар....

Казка про білочку-мандрівницю Маленька білочка народилася наприкінці літа. Вона тоді була зовсім гола і сліпа. – Це нічого, – сказала мати-білка її старшим братам і сестрам, що народилися раніше і тепер, пробігаючи повз рідне гніздо, зневажливо дивились на сестричку, – ви теж були колись такі, а тепер бачите, які у вас пухнасті хвостики і вушка з китичками. І...

Петрусь і Гапочка Петрусь, як старший, вів Гапочку за руку. Вони вдвох геть загубилися в степу. - От дурна дівка, ніяк тебе не навчиш. Говориш, говориш до неї, а вона, як глуха. Ну, кажи ще раз. Скільки тобі років? - Чотири, - відповідала тоненьким голосочком Гапочка. - Як тебе звати? - Гапочка. - Де твої тато й мама? - Там, - показала пальчиком Гапочка, на мить...

Зацвіла в долині Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина, І в білій свитині З біленької хати Вийшла погуляти У гай на долину. Джерело: Шевченко Т. Г. Встала весна : вірші / Т. Г.Шевченко. – Львів : Атлас, 1961. – С. 7....

Зоре моя вечірняя… Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає. Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила... А над самою водою Верба похилилась....