Але найдужче хвилювалися ми: я і Ява. Нам було чого хвилюватися. Бо то ми заварили усю цю кашу, ми придумали той театр. Ми з Явою — Станіславський і Немирович-Данченко оцього нашого сільського МХАТу (чи пак, ВХАТу). — А що?! А що?! — вимахуючи перед моїм носом руками, гарячкував восени Ява.— Хіба ж такий театр можна вшкварити! На весь район!.. Справжній МХАТ! Тільки...

Розділ 4 Все, про що я розповів, сталося минулого травня, на початку канікул. Влітку ми, зрозуміло, пороз’їжджалися: хто в літній табір, хто в село до бабусі, тож і не літали майже. Самі подумайте: хіба цікаво одному, без друзів, літати? Та ось канікули непомітно збігли, і ми знову пішли до школи. Звичайно, тепер ми літали рідше — школа забирала чимало часу, та й...

Гуси в тумані Сонце за дня світило гарно, бруньки на березах враз побільшали − весна не за горами. Ось-ось з тих бруньок вродяться маленькі пахучі листочки − і оживе все, засміється зелено. Цілий день я носив з-під беріз і кленів повні глечики соку, виливав у дубові барильця і радів такій роботі. Тільки встигай! Прозорий сік з берез аж дзюркотить, а з кленів...

Де літо зимує Місяць лютий явився на сердитій хурделиці. Зима стала іще зимніша. Мороз пече холодом, завірюха виє… Ні пташки, ні собаки надворі й не побачиш. Мені страх як набридло дивитися у вікно, бо там уже три дні снігом сипле так, що й світа не видно. І коли воно розпогодиться? Дід Михайло коло груби на низенькому ослінчику валянки підшиває. Баба Дуня тісто...

НІЧ АМСТЕРДАМА Собака простує по бруку, Великий, неначе ведмідь. Між чорною гривою грюка, Сполохано блимає мідь. Дві скриньки на вигнутій спині, - Блискучі, щоб бачили всі. І закликом літери сині Збігаються в слово «мерсі». «Мерсі», чи «спасибі», - на кожній. Кому і за віщо, скажіть? Навіщо дві скриньки порожні Пов’ючив собака-ведмідь? Ступає він легко і гордо. Минає...