II Ох, ця його Комишанка, преславна столиця низового очеретяного царства! Не раз з’явиться вона хлопцеві в снах і виникне в його спраглій уяві, проблисне розкішшю верб надбережних, їхнім важким текучим сріблом над тихими водами комишанського затону... Споконвіків стоїть Комишанка над самою водою, лицем до плавнів, по вікна в очеретах, слухає музику їхніх шумів...

Розділ XIII Тепер Том зважився остаточно. Душу його сповнювали чорна журба і відчай. Усі його покинули, казав він собі, друзів у нього немає, ніхто його не любить, а от коли побачать, до чого вони його довели, то, може, ще й пошкодують; він же намагався бути хорошим і шануватися, але йому не дали, і якщо вже всі вони так хочуть його позбутися, хай буде так, і хай...

МОГУТНІЙ КОМАР Над ставком широководим, Посеред очеретів, Там комар, славетний лицар, Під листом зеленим жив. Грав у сурму голосную І до бою викликав, І в людей, і у звірини Крові безліч випивав. І його ніхто на світі Ще й разу не подолів: Наш комар уславивсь гучно Серед мух і комарів. Всі казали, що від нього Світ ще дужчого не знав, Сам комар тому повірив, Сам...

Найкращий намет УВАГА! Завтра після сніданку відбудеться змагання на звання КРАЩОГО РИБАЛКИ ТАБОРУ Запис у Сергія Анатолійовича Митькові це оголошення дуже сподобалось. Він аж підстрибнув од радості. — Оце я розумію,— каже.— На кращого рибалку табору! От де себе можна проявити! — А ти збираєшся взяти участь? — Аякже! Я змалечку рибалю. І так, і на мормишку, і на...

РОЗДІЛ II Віка спробував приязно всміхнутися, скласти докупи якісь доречні слова, аби справити найліпше враження, але: — Е-е-е... Мне-е-е... — скоріш за все відповідь його прозвучала саме так. — Що-що? — перепитав вартовий і багатозначно, здалося хлопчині, глипнув на товариша. Той дивився на Віку з прихованою недовірою. — То хто ж ти такий? — вже трохи інакше...