Срібна сніжинка Чи доводилося тобі колись роздивлятися сніжинки? Якщо ні, зроби це обов’язково! Бо немає жодної схожої. Кожна з них особлива, виграє блискітками на гострих гранях, пишається мереживом і кристалами. Тільки дивись, не дмухни випадково на сніжинку, бо тоді вона розтане на твоїй рукавичці, чи перетвориться на краплинку від тепла твоєї долоні. Всі сніжинки...

Історія фарфорової чашки У кожного з нас, мабуть, є своя улюблена чашка, та, з котрої ви п'єте чай або молоко. У когось на чашці намальовано четверо дівчаток або червоного ведмедика у зеленій курточці. Він підганяє блакитного віслючка, а попереду візка біжить цуценя, теж чомусь блакитне. Ні віслючок, ані песик блакитними не бувають, як не буває і червоних ведмедиків....

Білі метелики Килинко! Килинко! Дивись, річка закипіла!.. Схилився Тимко над водою, не збагне, що сталося. З глибини раптом винирнули комашки. Цілий рій! Та кумедні які – зеленаві, з вусиками. Тріснула шкурка одної, і – диво яке! – з неї випурхнув білий метелик. Потім з другої… з третьої… І – знялась, закружляла над річкою заметіль. − Це поденки! – закричала Килинка....

Дай поносити! Наскочив Жук на черепаху: − Гав-гав! Оце зустріч! − Ой! – злякалася черепаха і сховалася у панцир. Жук його лапою – шкряб-шкряб! − Дай поносити! Анітелень. − Жаднюга! – розсердився Жук і побіг додому. Побачив старі ночви, заліз під них… − Жук! – здивувався Тимко. – Це ти? − Ні… − хрипить з-під ночов. − Черепаха! Джерело: Шиян Леонід. Дай поносити! / Л....

Образились жаби Ліг Жук спати. А з ставка: − Ква-ква… Гуляй, веселися! Ква-ква… Не дають Жуку спати. Побіг він до ставка. − Гав-гав! Замовкніть! Замовкли жаби, наче втопилися. Повернувся Жук до своєї будки. Коли знову: − Ква-ква… Як гарно у нашому ставку!.. Помчав Жук у ніч. − Р-р-р.. цить! Повитягаю усіх за ноги! Тиша. Ліг Жук, засинає. − Ква-ква… Аж труситься...