МАНДРВНИКИ ВПЕРЕД ДО ЩАСТЯ Ніч захопила наших мандрівників уже в Зеленій соснині. Гриб і печериця постановили було йти до пізнього вечора, але не так воно вийшло. В лісі миттю стемніло. Правда, вгорі по верховіттях мовчазних сосон червонів ще яскраво захід, але знизу вже звідусіль сунули присмерки. Вони густішали, чорніли, і в пітьмі стали сновигати якісь тіні. То як...

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ У степу, в траві пахучій, Коник, вдатний молодець, І веселий, і співучий, І проворний стрибунець, Чи в пшениченьку, чи в жито, Досхочу розкошував І цілісінькеє літо, Не вгаваючи, співав; Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма... Коли гульк – аж в степ широкий Суне злючая зима. Коник плаче, серце мліє; Кинувсь він до Мурав'я; «Дядьку, он зима...

МАНДРІВНИКИ ЗАТИШНА ПОЛЯНА Був темний, великий ліс. А в глухій лісовій дебрі посеред непролазної гущавини примістилась невеличка Затишна поляна. Росли тут кучеряві кущі ліщини, що прибирались восени золотими горішками, росла густо рябина з червоно-гарячими коралами на шиї, а попід ліщиною та навкруг порохнявих пеньків у зеленій траві жили громадою гриби і печериці....

Про Марічку невеличку Славна дівчинка Марічка В тата з мамою жила. Сині очка, круглі щічки – Ось яка вона була! Мама кличе раз Марічку: Ті слова Марічка слуха: Що ж, одна – так і одна. А була вона ласуха, Полюбляла мед вона. Тільки ж – високо поличка, Не дістати глек ніяк, – Бо ж Марічка невеличка. «Може, – думає, – отак?..» От залізла, от добралась, Ще хвилиночку,...

Котеня, що забуло, як треба говорити Було колись мале котенятко. Воно жило в тому самому домі, що й шестеро собачаток. Розуміється, що вони дуже гарно що - дня грались в - купі. Аж одного ранку наше котеня було голодне. Але тільки - що хотіло про це сказати своїй пані, як побачило, що забулось говорити по - котячому. Все, що кіця казала, було: „гав - гав". Бідне...