Пам’ятаю, як вразила мене "Усмішка". Те, що дорослі люди не бачать нічого, не цінують нічого, коли повністю засліплені розпачем… і що здатна зробити маленька, повністю залежна від них дитина? Як швидко згасне, під натиском буденної жорстокості, теплий промінь безсмертної Усмішки в її серці?…...

Тоді, коли до рук потрапляє подібна книга, не віриться, що вона написана десятки років тому. Величезний талант - уявляти те, чого нема. І лиш коли розумієш, як багато письменників були недалекі від правди, мимоволі замислюєшся: а що, коли і ці події можуть стати для далеких нащадків гіркою реальністю?… Цей твір давно визнаний класикою світової літератури. Лиш уявіть...

В центрі сюжету - гуцульські Ромео і Джульєтта, - діти двох ворогуючих родин, яких доля звела разом. Вони зустрічаються, проводять багато часу разом, адже у них багато спільного і в результаті, звичайно ж, закохуються. І, природно, їхньому коханню доведеться пройти крізь цілу низку випробувань та чи зможуть вони відстояти те, чому не судилося бути? Чи зможуть двоє...

Вона епатажна й нетрадиційна, як у житті, так і в літературі. Вона говорить, що «мистецтво — це гарний засіб для того, щоб розібратися із травмами, що переходять із покоління в покоління». Саме тому Софі Оксанен пише на такі теми, на які інші писати не вирішуються. Роман розповідає про Анну — наполовину фінку, наполовину естонку (як і сама Оксанен), про її життя,...

Двоє подорожніх рухаються на південь, вони біжать від холодних обіймів Зими, і від смерті яку вона з собою несе. Але коли один з подорожніх підвертає ногу, його товариш кидає супутника напризволяще. Але бідолаха твердо має намір вибратися і вижити незважаючи ні на що, адже його любов до життя така велика......