Аудіокнига "Усі жінки курви - Олег Криштопа"

"Щастя робить людей тупими. На щастя, воно не довговічне"

Любовний роман – бо роман про любов. Серіал – бо тягло і хронологічно. Детектив – бо є насильницька смерть. Трактат – бо багато розумних думок і спостережень. Містика – бо мертві оживають, а коти вміють говорити. Нарешті, науково-популярна книга – бо про тварин. Разом воно однак не витримує жодної жанрової класифікації і гендерної критики.

Роман автора «Усі жінки курви» містить номінативну алюзію на американський серіал «Всі жінки відьми», а найновіший, про який ідеться, – на багатосерійний фільм жахів про Фредді Крюгера «Жах на вулиці В’язів», традиційна незначна зміна однієї з лексем перетворила назву у «Жах на вулиці В’язнів». Проте далі номінативу ремінісценція у смислах, сюжетах, фабулі чи суб’єктах в романі Олега Криштопи щодо культувого фільму не простежується.

Таким чином, за доброю постструктуралістською традицією, алюзійна назва виступає в ролі «колажної приклейки» до тексту. З одного боку, сигналізує про конкретний сенс, а з іншого деструктурує його, формуючи розпад смислів, відповідності знаку й позначуваного, за Ч. Моррісом, Ж. Дерріда. І тільки кілька суджень у анотації є інтерпретаційною смисловою химерою між назвою та романом: «Культовий фільм про містичного вбивцю – казочки на ніч порівняно із цим романом, де жахом сповнена буденна реальність, а не чиїсь сни». Якщо взяти за основу співвіднесення реальної дійсності та художнього вимислу, а також не читати романи Олеся Ульяненка, Ч. Буковські, Г. Міллера, М. Уельбека, П. Гійота та інших екзистенційних експресіоністів, то є підстави погодитись із запропонованою герменевтикою. Натомість, змістивши точку опори в бік літературно-мистецького дискурсу, очевидним стає розпад іманентних вербалізованих смислів. Цей факт стосується не тільки роману, але є одним із ликів сучасної доби симулякрів, про що й пише Олег Криштопа: «…світ довкола — сама крихкість і непевність…» .

УВАГА! В тексті присутня ненормативна лексика.