Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари, не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть. Я вже...

Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб'єш... Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту, Потім її почеплю при...

З журбою радість обнялась... В сльозах, як в жемчугах, мій сміх, І з дивним ранком ніч злилась І як мені розняти їх?! В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня... І йде між ними боротьба, І дужчий хто — не знаю я......

Сусідка моя — чарівниця — годувала надвечір родзинками у клітці золоту Жар-птицю з очима-намистинками. І як воно трапилось — хто його зна — та тільки дверцят не замкнула вона. Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця, і враз освітилась казково столиця. Летіла все вище, так гарно, так вільно, як в найзолотішім, найкращім мультфільмі... Дорослим і дітям яснішали лиця:...

Ой, не знаю, що то за причина — Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний вітрогон-xлопчина. До міського руху ми не звикли, А хлопчина рветься, як метелиця, Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли. І сама я на ногах не встою, Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю попід мурами — Бо хлопчина не дає спокою!...