З перших рядків твору вражає іронія й непідробна щирість, безпосередність оповіді про самого себе. З витонченим гумором і неприхованою любов’ю митець пише про своїх батьків: «А взагалі батьки були нічого собі люди. Підходящі. За двадцять чотири роки спільного ‘їхнього життя, як тоді казали, послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись...

Остап Вишня у своїх «Письменниках» створив такий характерний для нього світ сатиричної різноманітності, де поряд з гумористичною світлою ідеєю постає гнітючий революційно-пролетарський радянський дух. Тут про прозаїків та поетів, про символістів та реалістів, тут про талант та вимушений пропартійний рух. Тут різноманіття у всіх його проявах....