Вірші Дмитра Павличка: Гранослов Сковорода Голгофа Коли помер кривавий Торквемада... Раби Мікеланджело Якби я втратив очі, Україно... У дитячому серці жила Україна... Іду по рідному селу... Добрий день Птиця Шахтар Яблуня Смереки Коли ми йшли удвох з тобою... Ніч була ясна, я стежками біг... Я стужився, мила, за тобою... Лелеченьки Два кольори Дзвенить у зорях небо...

Червоне й чорне — найпоширеніше поєднання кольорів в укра­їнській вишиванці, що асоціюється з радощами й печалями, злетами й смутками людського життя... Ліричний герой, пройшовши через життєві випробування, збе­ріг найдорогоцінніший скарб — «згорточок старого полотна». Вишиту сорочку — як часточку маминої душі, оберіг, «свої пороги» — як початок і кінець людської...

Я стужився, мила, за тобою, З туги обернувся мимохіть В явора, що, палений журбою, Сам-один між буками стоїть. Грає листя на веснянім сонці, А в душі — печаль, як небеса. Він росте й співає явороньці, І згорає від сльози роса. Сніг летить колючий, ніби трина, Йде зима й бескидами гуде. Яворові сниться яворина Та її кохання молоде. Він не знає, що надійдуть люди,...