Але найдужче хвилювалися ми: я і Ява. Нам було чого хвилюватися. Бо то ми заварили усю цю кашу, ми придумали той театр. Ми з Явою — Станіславський і Немирович-Данченко оцього нашого сільського МХАТу (чи пак, ВХАТу). — А що?! А що?! — вимахуючи перед моїм носом руками, гарячкував восени Ява.— Хіба ж такий театр можна вшкварити! На весь район!.. Справжній МХАТ! Тільки...