Вірші Миколи Руденка: Не раз я малював стрімчасті скелі... Слово Сонцепоклонник В моїм краю Брати Хрест (Поема) В природі наші виміри відсутні... У зимовому лісі Коли туман дерева облягає... Як гірко пересвідчитись раптово... Мій простір Повні сосен колони... Океан Не дай розлитись гнівові, коли.. Ходімо в райдугу, кохана... В розгоні днів моїх... Дощ липневий,...

Спогади Миколи Руденка є одним із найцікавіших і найвагоміших мемуарних творів в українській літературі кінця ХХ століття. Він являє інтерес з кількох причин: по-перше, приваблює сама постать автора, зовні цілком благополучного радянського письменника, що, для когось несподівано, а для когось закономірно, став дисидентом; по-друге, спогади охоплюють значний період...