II Ох, ця його Комишанка, преславна столиця низового очеретяного царства! Не раз з’явиться вона хлопцеві в снах і виникне в його спраглій уяві, проблисне розкішшю верб надбережних, їхнім важким текучим сріблом над тихими водами комишанського затону... Споконвіків стоїть Комишанка над самою водою, лицем до плавнів, по вікна в очеретах, слухає музику їхніх шумів...

Хто кого водив? Леся приїхала до бабусі в гості. Тут і собачка біленький підбіг. Вертить хвостом, розглядає дівчинку. Наче й не страшний звір, але ж… Зуби біліють гостро, язик висить. Та й ще й головою раптом потягнувся вперед до Лесиної ніжки. Дівчинка злякано притулилась до мами. − Не бійся, Лесю. Білячок не кусається, − заспокоїла бабуня. – Тільки за хвіст його не...