Якби я повірив, що в нашій країні Тепер сходить сонце, та вже не криваве — Росли б мені в грудях пісні солов’їні Під хмарою суму, співаючи гімни До люду, що спить, як те море у сні... Хоч міниться море в огні золотаве І небо озорює сонце нестримне, Та никну в обаві І страшно мені: Твій човен набитий самими сліпцями — Душа моя плаче без тями. * * * Пройшов я свій...