встигла білочка прудка поселитись у квартирі у шпака-мандрівника. Не страшні їй завірюхи, не страшні морози злі – у шпаківні тепло й сухо, ще й запаси чималі і горішків, і насіння, і шишок, і всяких страв, що торік у дні осінні білчин рід увесь збирав. Сніг розстав, струмки, мов ріки. Дні погожі та ясні. Із далекої мандрівки шпак вернувся навесні. Білка дякувала...