Над Дніпровою сагóю Стоїть явор меж лозою, Меж лозою з ялиною, З червоною калиною. Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє. Стоїть старий, похилився, Мов козак той зажурився. Що без долі, без роди́ни Та без вірної дружини, І дружини і надії В самотині посивіє! Явор каже: — Похилюся Та в Дніпрові скупаюся. — Козак каже: — Погуляю Та любую пошукаю. — А калина з ялиною...

Конвалія Леся Українка Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, – І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Ой понесли конвалію У високу залу, Понесла її з собою Панночка до балу. Ой на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крає. То ж панночка в веселому Вальсі закрутилась,...

На початку збірки «Підземні ріки течуть» автор запалює свічку у темному підвалі – і замикає читача у ньому, лишаючи сам-на-сам з безликими картонними фігурами з порцеляновими головами. У кожної з восьми фігур є своя історія, своя тінь на пожовклій від часу стіні. Навіщо літнє подружжя прямує у самісіньке серце небезпечної зони Темряви? Що ховається за личиною...

Глянь, глянь, летять, да їх летить чимало, Куди оце летять з оселі Горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. На Вишеньці їх геть-то насідало, І бенкет зараз підняли; Цвірінькають, джеркочуть знай на Вишні Із ранку самого до пізньої пори. Я простий чоловік, то й взяв собі на мислі, Що Вишеньці моїй предобре у саду, Що їй превесело, бо як край єї йду Або і так коли...

Христина Козловська “Коштовніше за золото” Екзистенційно-абсурдистська проза Христини Козловської нагадує то Франца Кафку, то Хорхе Луїса Борхеса. Але найчастіше — наше реальне життя. Саме це найбільше насторожує. Саме це найбільше захоплює. Добре, що інколи трапляються хороші кінцівки. Інколи....