До Славутича Дніпро! Земний потік небес! Блакитні очі України. Недаром славлено тебе Незлими предками моїми. І лицарі, і сівачі Твоєю синьою водою Хрестили душі і мечі І окропляли вільну волю. О стрічко слави голуба! За древні і сучасні битви, Дніпро Славутич, та хіба Тебе я зміг би не любити? Дорого радостей і бід! І нелегка ти, і нерівна. Тобою йшла Вкраїна в світ,...

Бандуро, зроби мені море! А мрію зроблю я човном. І хто нас вітрами поборе, І що нас опустить на дно? Допоки тривоги ще в силі І сонце у небі шкварчить, Ми будем триматись за хвилі: Себе не заміниш нічим. Якщо ж крутоне щось дорогу У саму пітьму небуття, - Бандуро, ти дай лише змогу вхопиться за пісню життя! І хто нас вітрами поборе, І що нас опустить на дно!? …...

Наречені Край іншого, далекого села. Війна зарила милого у землю І навіть попрощатись не дала. В душі він мав лише любов і щирість, Він їх проніс крізь відділі й літа. Тому і з-під землі він виріс, Одягнений у камінь і метал. Вони стоять обличчям до обличчя, Стрункий солдат – і згорблена вона. У нього – тільки мужність і величчя, У неї – тільки квіти й сивина....

Чого сміялися рибки Посеред озера – чисте, дзеркально-блискуче плесо. Ближче до берегів – зелені кружечки латаття. І квіти білі-білі, немов мармурові, непорушно стоять над водою. А під ними – такі ж самісінькі квіти віддзеркалюються у воді. Тільки перевернуті вниз. За високими зеленими вербами – сонце. Над головою – кумедні, немов пухкі сувої вати, клубки хмар....

Казка про білочку-мандрівницю Маленька білочка народилася наприкінці літа. Вона тоді була зовсім гола і сліпа. – Це нічого, – сказала мати-білка її старшим братам і сестрам, що народилися раніше і тепер, пробігаючи повз рідне гніздо, зневажливо дивились на сестричку, – ви теж були колись такі, а тепер бачите, які у вас пухнасті хвостики і вушка з китичками. І...