Котеня, що забуло, як треба говорити Було колись мале котенятко. Воно жило в тому самому домі, що й шестеро собачаток. Розуміється, що вони дуже гарно що - дня грались в - купі. Аж одного ранку наше котеня було голодне. Але тільки - що хотіло про це сказати своїй пані, як побачило, що забулось говорити по - котячому. Все, що кіця казала, було: „гав - гав". Бідне...
Іди, зимо, йди Коли повертаються з вирію лелеки, всі радіють: — Дивіться, вже бузьки в лузі ходять!.. Почувши таке, зима вертає назад і починає лютувати: — Які бузьки, от я їм зараз... Голову і дзьоба можна під крило сховати, а куди сховаєш ноги, такі цибаті і довгі? Ой біда лелекам, хоч замерзай! Аж тут наспіває весняне сонце: — Іди, зимо, йди, минув твій час......
Ходить така чутка… Здавна ходить між птахів чутка, що соловейко, коли йому співати, набирає у горлечко кілька краплинок води. А тому, мовляв, і спів у нього такий гарний. Може й набира, тільки на власні очі ніхто того не бачив... А вже коли соловейко співає, то так заходиться піснею, що у нього тремтить і хвостик, і воло-борідочка, міняться чорним блиском великі...
