«Усе було – і сум, і самота…» Усе було – і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов – як нитка золота, Що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов – як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї. Джерело: Костенко Ліна Василівна. «Усе було – і сум, і самота…» / Л. В. Костенко // Мадонна...

Дах над мурашником - Мамочко, дай мені хутчіш парасольку, - ще з порога заквапився Дмитрик. – Надворі такий дощ! Просто злива. Він заважає їм працювати. - Кому заважає працювати? Що там трапилося? – запитала мама. - Скоріше ж, мамочко, а то дощ їх позаливає! - Ну візьми, візьми там на вішалці, - дозволила мама, а сама подивилася у вікно, куди ж це пішов Дмитрик. З...

Діти й ластівка Ластівочка чорно-біла Під стріхою гніздо вила, Над подвір'ям кружеляла І на діток споглядала. — Чи гніздитись тут безпечно? — Люба, мила ластівочко, Ти не бійся за гніздечко: Ми і киці накажемо, І песика прив'яжемо. Відженем лихого хлопчика І недоброго горобчика. Ліпи гніздо скоро, духом, Вистеляй м'якеньким пухом, Бо надійна наша стріха Захистить...

Хлопчик та їжак Шестирічний Коля, схилившись, заглядав під широкий лопух. Я підійшов ближче. - Можна й мені подивитися? Коля приклав до губів палець: - Цс-с-с! Тихо, він спить, - прошепотів. - Хто? Хлопчик мовчки показав під лопух. Я нахилився і побачити їжака. Він, згорнувшись у клубок, мабуть, спав. В колючій шубі йому нічого боятися. - Молодець! – прошепотів я...

Бджола Повзла по доріжці бджола. - Ой, боюся! – позадкувала від неї Оксанка. - Не бійся, вона навіть літати не може, - махнув лозиною Толя. - Наступи на неї, тоді вона вже ніколи не вжалить, - підійшов ближче Петрик. - Не смій! – вигукнула Ніна. – Вона ж мед носить. У мого дідуся бджіл багато, тож я знаю. - То нехай летить до твого дідуся, - сказав Толя. А бджола...