По-своєму кожна Пташина співає, По-своєму кожен Народ розмовляє. У мене й народу мого Українська Є мова чудова, Своя, материнська. По світу її, Як святиню, нестиму, Допоки живу, В чистоті берегтиму, З любов’ю сердечною, Вірністю сина. Ця мова для мене, Як мати, єдина. Джерело: Жупанин Степан. Рідна мова : вірш / С. Жупанин // Стежинка-верховинка / С. Жупанин. –...

СОЛДАТСЬКЕ СЕРЦЕ Високо в Карпатах Стоїть обеліск, Там воїн відважний У битві поліг За волю Вкраїни, За щастя для нас. Вогонь його серця У горах не згас. І навіть, як взимку Біліють сніги, – Червоні троянди Цвітуть навкруги, Бо серце солдата, Що в землю лягло, Дає їм своє Животворне тепло. Знов б'ється те серце Солдатське в землі. І слухають гори У синій імлі:...

ДЕ НЕМА ВІТЧИЗНИ Прилетіла з чужини Пташка сизокрила, Сіла у своє гніздо І заговорила: «Хоч яке б зерно смачне В чужині не їла, Не раділа я ні дня, Навіть не погрілась. Хоч яка би не була Свіжа там водиця, В чужині мені її Вволю не напиться…» Віщі пташчині слова Гріх не пам’ятати. Повторяли їх не раз Наш татусь і мати. Не забудь, дитино, й ти Мудру приповідку: «Де...

«І чому мені так не щастить? – журилася Босмінка. – І на зріст не вдалася, і зуби не ростуть – кожний скривдити може. Навіть хатки своєї – і то нема. А що, коли збудувати її? Тільки як? З чого починати?» «Подивлюся, як інші це роблять», - вирішила Босмінка й подалася в дорогу. Невдовзі вона помітила між рослинами якусь трубочку. «Що це?» - насторожилася Босмінка і...

ХУХА-МОХОВИНКА Вона була останньою. Народилася не ранньою весною, як всі її сестри та брати. Було тоді вже тепле, ясне, веселе літо. Тим-то вона була найменшою в родині, «мізинчиком», її дуже жаліли й любили, але ж любили не тільки за те, що була вона манісінька, як кошенятко. Була вона добра, лагідна, плоха, звичайненька, слухняна, роботяща. А, граючись з іншими...