Білі метелики Килинко! Килинко! Дивись, річка закипіла!.. Схилився Тимко над водою, не збагне, що сталося. З глибини раптом винирнули комашки. Цілий рій! Та кумедні які – зеленаві, з вусиками. Тріснула шкурка одної, і – диво яке! – з неї випурхнув білий метелик. Потім з другої… з третьої… І – знялась, закружляла над річкою заметіль. − Це поденки! – закричала Килинка....

Дай поносити! Наскочив Жук на черепаху: − Гав-гав! Оце зустріч! − Ой! – злякалася черепаха і сховалася у панцир. Жук його лапою – шкряб-шкряб! − Дай поносити! Анітелень. − Жаднюга! – розсердився Жук і побіг додому. Побачив старі ночви, заліз під них… − Жук! – здивувався Тимко. – Це ти? − Ні… − хрипить з-під ночов. − Черепаха! Джерело: Шиян Леонід. Дай поносити! / Л....

Образились жаби Ліг Жук спати. А з ставка: − Ква-ква… Гуляй, веселися! Ква-ква… Не дають Жуку спати. Побіг він до ставка. − Гав-гав! Замовкніть! Замовкли жаби, наче втопилися. Повернувся Жук до своєї будки. Коли знову: − Ква-ква… Як гарно у нашому ставку!.. Помчав Жук у ніч. − Р-р-р.. цить! Повитягаю усіх за ноги! Тиша. Ліг Жук, засинає. − Ква-ква… Аж труситься...

Веснянки − Щось на пеньку лежить, − сказала Килинка. Схопився Тимко: − Де? Поза кущами, пригинаючись, підкрались тихенько. Бачать – змія на сонечку гріється. Звела голову… − Вуж! – шепнула Килинка. – Не вкусить. Прищулився Тимко і на вужа тільки – морг! − Ану, хто кого передивиться?! Та вужеві гра не сподобалась. Показав язичка – і навтіки. − Бачив? – гукнула...

Коли риби дякують Жук зник. Давай його Тимко шукати, − надибав аж на ставку. Стоїть Жук, в ополонку зазирає. − Що там? – підбіг Тимко. Глянув сам – вода кригою береться. А під нею, ніби під склом, коропи роти роззявляють: − Рятуйте! Нема чим дихати! Вхопив Тимко палицю і в скло теє – лясь! Потім ще раз – лясь! А Жук і собі хвостом – луп!.. Тріснула льодяна кірка,...