Зайченятко Зайченятко зветься просто — Довговухокуцохвостик. Гарне й прізвище у нього: Куцохвостодовгоногий. Зайченя поміж грядок Надкусило огірок, Ще й редиску, ще й морквинку, Ще й пузату капустинку. До матусі зайченя Бігло полем навмання — Зачепилось, покотилось, — У ярочку опинилось. Тихо плине нічка млиста, Вбрана в зоряні намиста… Спить в кубельці зайченятко...

Ставок Ой, за садом у нас, за городом у нас є великий, ставок глибокий ставок. А кругом бережок, жовтенький пісок: а кругом лужок — зелений муріжок; а кругом трава та високі дерева, та ліси та поля, та уся земля. Вийшов Петрик на горбок, злетів бусол на ставок. Поховалися жабки під хрещаті листки. в гущині зеленкуватій поміж ряскою й лататтям. Бусол же собі стоїть,...

Як мене купали й сповивали Ростом мене бог не обидив – семи років вигнало підходяще: перегнав старшу сестру. – Мамо, – питаю, – чи пора мені в школу? Коли я родився? На лиці моєї рідненької мами пробігла тінь складної, майже невирішеної задачі. За хвилину її очі надійно засвітилися. – Одна мить... Зараз я тобі, синочку, скажу. Рідненька жодної букви не вміла...

Золота галера Колишні невільники легко здолали далеку дорогу від узбережжя Азовського моря, де спалили галеру, до Січі. Щоб не блукати в степу й не опинитись знову в неволі, скористалися давнім шляхом, яким запорізькі козаки не раз поверталися додому з походів на Туреччину: йшли понад Кальміусом, Вовчою й Самарою до Дніпра, а там, переправившись на правий берег,...

Янкель прийшов Ще маленьким, шмаркатим шкетом Гришко любив волю і самостійність. Страшенно обурювався, коли мати карала його за те, що, побрьохавшись у весняних дощових калюжах, він приходив додому брудний і мокрий. Не міг терпіти покарань і, надувши губи, йшов із дому. А надворі підмовляв дітей і, зібравши ватагу, вирушав далеко за місто, через велике кладовище з...