Аудіокнига "Комета - Григір Тютюнник"

Дядько Тихін вовтузяться біля човна у верболозі. Скрегоче ключ у замку, як ото вітер уночі ворота відчиняє.
— Оце якби карасіну влив, — кажуть дядько,— то, мо' б, воно й попустило.
А тоді, мабуть, цеглиною по замку: дзвяк, дзвяк...
Посеред ковбані чорніють при місяці тички, мов очеретяні спичаки. Тіні від них довгими смужками лежать на воді, бо місяць ще низько. Там стоять ятері. В осоці кигикнула дика курочка, завовтузилась, подрібушила латахами.
Я сиджу собі на верболозі й гойдаюсь...